Батьківські збори на тему "Щоб дитина навчалась"

Батьківські збори  на тему "Щоб дитина навчалась"

Мета: підвищення педагогічної культури батьків з питання допомоги дитині в навчанні; інформування батьків про причини зниження успішності та пізнавального інтересу школярів; визначення рівня уваги, яку батьки приділяють своїй дитині; виробити спільні шляхи підходу до вирішення «складних ситуацій».

 Хід зборів:

І. Організаційний момент

ІІ. Вступне слово вихователя

В наш час дітям доводиться засвоювати багато інформації. Це відбувається щодня і накопичується, немов снігова куля. Кожному з нас відомий вислів «Навчання – світло». Хотілося б додати, що навчання – це ще і благо, що робить людину мудрішою, добрішою, багатшою і духовно і матеріально. Однак я погоджусь з В.О.Сухомлинським, який стверджував, що «через те, що навчання в нашому суспільстві стало не лише загальнодоступним, а ще й обов’язковим, в очах багатьох молодих людей воно перестало бути благом». Більш того, для багатьох дітей воно не лише обтяжливе, але є покаранням, а виконання домашнього завдання – каторгою.

До того ж не слід забувати і про психологічні особливості підліткового віку. Психологи визначають, що основним видом діяльності для малюка є гра, для школяра – навчання, а для підлітка – спілкування. Восьмикласники, більшою мірою, приходять до школи саме за спілкуванням, а не для отримання нових знань.

Як зробити так, аби навчання стало бажаним і привабливим, як допомогти дитині в навчанні, націлити її на отримання знань?

Є категорія батьків, які легковажно ставляться до того, як їхня дитина виконує домашні завдання. Зазвичай контроль з боку батьків за виконанням домашнього завдання закінчується разом з навчанням в початковій школі. Доводиться часто чути подібні висловлювання: «Навіщо його перевіряти? Дорослий вже, нехай сам і думає», «Зараз інша програма, я нічого в цьому не розумію». Добре, коли дитина сама справляється, а якщо ні?

Психологи вже давно довели, що відповідальний підхід дітей до виконання домашнього завдання сприяє не лише навчанню, але й розвитку навичок, без яких не обійтися не тільки у школі, а й у житті: організованість, готовність до вирішення проблем, увага, пам’ять, вміння сформулювати задачу, наполегливість і дисциплінованість.

 Скільки б не було дитині років, вона потребує батьківської допомоги. Але, як же бути тим батькам, що працюють, що завжди зайняті справами? Сама нехитра відмовка про власне незнання матеріалу не привід усуватися від допомоги своїй дитині, особливо, якщо це старшокласник. Зовсім не обов’язково володіти теорією матеріалу, що вивчає ваша дитина, ви не повинні розв’язувати за неї задачі і виконувати вправи. Головне, що ви можете зробити для своєї дитини – підтримати морально, створити необхідні умови. Одним словом, не самоусувайтеся в процесі виховання і навчання своєї дитини.

Виконання школярами домашніх завдань – обов’язкова частина навчання. Безумовний обов’язок батьків полягає у тому, щоб налагодити процес приготування домашніх завдань. Дитина має відчувати відповідальність за те, що робить, тому що воно є запорукою успіху в навчанні і житті.

Виховання почуття відповідальності невіддільне від вміння доводити розпочату справу до кінця.

Важливим є ще один момент. «Перш за все, в учневі потрібно бачити людину, а не сховище знань, які необхідно засвоювати, засвоювати і засвоювати. Знання лише тоді стають благом, коли вони народжуються зі злиття внутрішніх духовних сил людини і світу, який пізнається… Місія вихователя полягає в тому, щоб відкрити дітям незрозуміле, пробудити прагнення пізнати», – гадаю, що ці слова В.О.Сухомлинського повинні бути адресовані не лише вчителям, але й батькам.

Тому, якщо ваша дитина не справляється зі шкільною програмою і не виконує домашніх завдань, не вішайте одразу на неї ярлик ледаря і не панікуйте: «Я не знаю, що мені з нею робити». Для початку спробуйте розібратися в причинах, які призвели до даної ситуації.

Причини можуть бути наступні:

Об’єктивні труднощі, нерозуміння конкретної теми. Може бути й таке, що вони витікають з відносин педагога та дитини: діти неохоче займаються предметом (навіть якщо він їх цікавить) тому, що не симпатизують викладачу. В найчастіших випадках увага дитини відвернута на сторонні речі, звідси – неуважність при отриманні нових знань та неможливість відтворити їх.

Бажання привернути до себе увагу дорослих. В родинах, де батьки в побутовому поспіху недодають дітям елементарного людського тепла, це єдиний спосіб привернути до себе увагу.

Розпещеність: надмірна опіка може призвести до диктату зі сторони дитини.

Страх невдачі, який заважає дитині зосередитися. Подібна ситуація складається, якщо батьки чи вчитель карають дитину за неуспішність. Може статися так, що дитина буде пов’язувати покарання з навчанням, в результаті чого її загальноосвітні знання будуть недостатніми.

ІІІ. Аналіз успішності за І семестр навчального року

(у порівнянні з успішністю за попередній навчальний рік)

ІV. Аналіз анкет школярів

Анкетування «Вивчення мотивації і ставлення до навчальних предметів»  проводиться з учнями напередодні зборів для виявлення деяких причин зниження успішності.

 V. Анкетування батьків і бесіда за результатами анкет «Батьки-діти».

 Мета: зіставивши свій результат і результат дитини, батьки зможуть з’ясувати для себе, чи достатньо вони приділяють уваги своїй дитині.

 Саме активна присутність батьків в житті дітей дає останнім відчуття безпеки і впевненості в собі. Такі діти товариські, винахідливі, здатні розібратися в різноманітних суспільних ситуаціях.

 Якщо батьки занадто вимогливі, не дають дитині самостійності, то діти втрачають віру в себе, в них з’являється невпевненість, що призводить до труднощів у відносинах з оточуючими, до труднощів в навчанні.

 Коли батьки взагалі не цікавляться життям своєї дитини, вільно або мимоволі ухиляються від спілкування з нею, дитина може потрапити під вплив перших ліпших «авторитетів», що призведе до конфліктів у школі, до непорозуміння вдома, до зниження успішності та зникненню інтересу до навчання.

 Можна зробити висновок, що школа, безумовно, несе відповідальність за виховання дітей, але все ж-таки головним виховним середовищем є сім’я: саме від стосунків батьків і дітей залежить поведінка дитини і, звичайно ж, бажання вчитися. Визначивши причини проблеми, потрібно шукати шляхи її вирішення.

VІ. Поради батькам

 Немає пігулки, котра вилікувала б од усіх хвороб одночасно. Так само і з процесом виховання. Але безвихідних ситуацій не буває. Що робити, якщо примусити дитину вчитися вкрай складно? Потрібно відшукати таку мотивацію, щоб дитина забажала виконувати запропоновану роботу, щоб не тільки результат, але й сам процес виконання роботи для дитини був приємним. Заохочуйте свою дитину за гарно виконане домашнє завдання, хваліть її, радійте її результатам, пов’язаним з позитивною оцінкою. Формуйте у дитини культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використовувати для якісного виконання домашніх завдань. Консультуйтеся з вчителями-предметниками, якщо бачите, що ваша дитина відчуває труднощі у підготовці домашніх завдань.

Немає єдиного правила для всіх і на всі випадки життя. Кожна дитина унікальна, унікальними є і ваші з нею стосунки. Філософ Руссо говорив: «Діти нехай роблять те, що хочуть, а хотіти вони повинні те, чого хоче педагог». Якщо ми хочемо, щоб у наших дітей не виникало проблем з успішністю, не з’являлося небажання вчитися, то не лише вчителі, але й батьки постійно мають удосконалювати знання про свою дитину. Це запорука успіху. Батьки краще від усіх знають свою дитину і швидше можуть прийти на допомогу, якщо у неї з’являться проблеми в навчанні. Тільки самі батьки, детально проаналізувавши ситуацію, що склалася, зможуть зрозуміти, чим викликане небажання вчитися.

Скористайтеся порадами Д.Карнегі «Дев’ять способів, як змінити людину, не наносячи їй образ і не викликаючи в неї обурення»:

Починайте з похвали і щирого визнання достоїнств дитини.

Звертайте увагу на помилки, але робіть це в непрямій формі.

Перш ніж критикувати іншого, визнайте свої власні помилки.

Задавайте запитання замість наказів.

Дайте можливість дитині врятувати власне обличчя.

Хваліть дитину навіть за незначний успіх і будьте при цьому щирими.

Створіть дитині добре ім’я, щоб вона стала жити у відповідності до нього.

Користуйтеся заохоченнями так, аби недолік, який ви бажаєте виправити, мав вигляд легко поправного, а справа, якою ви хочете захопити дитину, легко виконуваною.

Робіть так, щоб дитині було приємно виконувати те, що ви їй доручаєте.

VІІ. Заключне слово вчителя

Ми маємо переконати дитину в важливості стати людиною обізнаною і працьовитою, здатною до красивих вчинків, в тому, що в неї є всі можливості реалізувати себе. Педагоги і батьки – союзники в цій роботі. Сподіватимемося, що наші спільні зусилля дадуть необхідний результат, а успіхи у вихованні позитивно вплинуть на успішність дітей. Давайте вчитися бути гарними батьками.